Blog

Працівники ДПІ вимагають від платників податків подання звіту з екологічного податку, оплати його, та застосовують штрафи за несвоєчасне подання податкової звітності.

з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, яким введено в дію окремий вид податку, як екологічний. Згідно положень ПК України визначено коло платників такого податку.

При цьому, про обов’язок звітування щодо екологічного податку, податкові інспектори почали роз’яснювати лише в ІІІ кварталі звітного року. Повідомляючи платників, що обов’язок подання звітності по екологічному податку виник з 1 січня поточного року. Тому, платникам необхідно сплатити штрафи за своєчасно не подану звітність.

 З такою позицією податкових органів погодитися не можна, оскільки , застосування норм ПК України з цього приводу має сумнівне толкування та неоднозначне практичне застосування.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, можна дійти наступного:

Нормами ПК України чітко визначено коло платників екологічного податку.

Так, платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Що стосується осіб, які не ведуть діяльність, пов’язану із можливістю виникнення відходів, то вони взагалі не є платниками такого податку.

Це більше стосується підприємств та Фізичних осіб-підприємців, які ведуть господарську діяльність, пов’язані із виникненням відходів.

Розповсюдженим випадком, вимагання податковими інспекторами у платників  оплати штрафів є коло осіб, що займаються роздрібною та оптовою торгівлею (зокрема в магазинах продуктів харчування).

Що стосується осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, то згідно пп. 1 п. 1 Підрозділ 8 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Таким чином, серед зазначених податків, відсутній екологічний податок. Тобто особи на спрощеній системі оподаткування не звільняється від оплати екологічного податку.

Опрацьовуючи питання стягнення екологічного податку,  Міністерство екології та природних ресурсів України звертається до норм ПК України, а також безпосередньо Закону України «Про відходи», яким визначено поняття «розміщення відходів».

Міністерство екології та природних ресурсів України надано роз’яснення щодо спеціально відведених місць чи об’єктів згідно Закону України «Про відходи», а саме це – місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

При цьому зазначено, що на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів (із посиланням на Закон України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”.

Крім того звернуто увагу на Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. N1070 щодо обов’язків балансоутримувачів житлових будинків, земельних ділянок укладати договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Крім того, листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України роз’яснено відношення «контейнерів», а також «контейнерних майданчиків» до спеціально відведених місць чи об’єктами для розміщення відходів.

Виходячи із аналізу зазначених норм права та під нормативних актів, а також офіційних роз’яснень органів державної влади та управління, власники будинку чи приміщення, а також користувачі, не здійснюють розміщення відходів. Тому, платником екологічного податку є саме ЖКП, а не особи, що ведуть роздрібну та оптову торгівлю (зокрема ФОП).

При цьому, є офіційні роз’яснення норм ПК України, а саме п. 240.1.3., щодо кола платників податків, в яких зазначені умови при яких не виникає податкового обов’язку стосовно екологічного податку за розміщення відходів. Офіційний видавник пояснює такий обов’язок наявністю чи відсутністю договору із ЖКП, а також його виконанням, посилаючись на можливість настання відповідальності за ст. 42 Закону України «Про відходи»  – самовільне розміщення відходів.

ВИСНОВОК: враховуючи роз’яснення Міністерства екології та природних ресурсів, в даному випадку, за умов укладення договору із спеціалізованою організацією на вивіз відходів, за умови розміщення відходів у контейнері, особи (зокрема ФОП) не є платниками екологічного податку та й відповідно не зобов’язані подавати щоквартальну звітність по екологічному податку. Однак, є ймовірність вимагання органами ДПІ щодо оплати такого податку та подання звітності. Що є незаконними, та підлягають оскарженню в судовому порядку.

В даному випадку, можна звернутися до ДПА України для отримання офіційного податкового роз’яснення щодо статусу пральника екологічного податку в даному випадку. Оскільки таке роз’яснення ДПА є офіційним, та застосовується на користь платника податків при виникненні спору із податковими органами.

 Повний правовий аналіз щодо екологічного податку, зразок звернення за податковим роз’ясненням та інші консультації з питань оподаткування можна отримати в нашому офісі, звернувшись за консультацією.